пʼятниця, 24 листопада 2017 р.

Сценарій свята « Шевченко - наш. Він для усіх століть...»

Сценарій свята « Шевченко - наш. Він для усіх століть...»
(3 клас)
Мета : показати значимість постаті Кобзаря для всього людства; розвивати творчі здібності учнів,поглибити знання з краєзнавства; виховувати повагу і шану до поета України - 
Т. Г. Шевченка

Святково прикрашена зала: у центрі портрет Т. Г. Шевченка,обрамлений вишитим рушником, віночок з різнокольоровими стрічками, виставка «Кобзарів» різних років видання, учнівські літературні газети та ілюстрації до творів, книги письменників про Великого Кобзаря, проектор, презентація «Життєва дорога Тараса Шевченка».
                                                      Епіграф : 
                     «Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,
                  бо ти для мене совість і закон.»
Л. Костенко
Звучить гімн  Небесної сотні «Гей, пливе кача...»
Ведучий.  Україна плаче за своїми дітьми. Вони загинули в мирний час за нас, за наше краще майбутнє, за  свою рідну землю! Кожен , хто загинув, - це наш герой, герой України. То ж вшануємо хвилиною мовчання вірних синів нашої неньки - України.( Хвилина мовчання)
Вступне слово вчителя.
Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

Учень
Шевченко - наш. Він для усіх століть,
Він - як Ісус Христос для України .
Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,
І з цим вогнем виходьте із руїни.
Учень
І стане вам певніше на душі,
Засвітиться вона душею в храмі.
Його слова - освячені ножі,
Вони болять народові, як рани.
Учень
Шевченків біль. Він протинає нас.
І гнівом вибухає в кожнім слові.
І крізь віки іде сумний Тарас
Предтечею в терновому вінкові.
Учень
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.
Учень
Ти , Тарасе, сьогодні
Нас зібрав докупи.
І зійшлися у цій залі
Шевченка онуки.
Учень
Хліб і сіль тобі, Тарасе,
Сьогодні підносимо…
Вшанувати цю гостинність
Оплесками просимо.

Учень
Ти зорею сіяєш прийдешнім віку,
Сходиш хлібом на яр-рушнику
У розкриллі земних і заобрійних трас
Височієш над світом, великий Тарас.
 ( Учениця підносить хліб-сіль і кладе біля портрета Шевченка)
Ведуча. Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, « щоб всіх од сну нас розбудить» . Усім вам відомо, що 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко. Родина була не з бідних : батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати.

Ведучий. Тарас був четвертою дитиною в сім'ї. Він виростав пустотливим, допитливим і мрійливим хлопцем. Хлопчику було лише 9 років, коли померла його мати. Через два роки не стало й батька. Життя Тараса, його братів і сестер стало нестерпним. Шевченко потрапив до сільської школи, де вчителем був дяк, «носити воду школярам». Він наймитував у дяка й одночасно вчився. Гірким було те навчання, гірким було його дитинство.
Учень 1
В оцій землі лежить проста кріпачка,
Що їй вклоняється і наш суворий час.
Приходять всі. Та хто ще так заплаче,
Як плакав тут колись малий Тарас?
Учень 2
Світило сонце, та світило іншим,
Світило сонце - сироту пекло.
І западало зерном гнівних віршів
В дитяче серце страдницьке село.

Учень З
Чи не відтоді сліз було замало?
Померла мати. З-за високих хмар,
Здавалося , лице її зринало,
Як із Тараса виростав маляр.

Ведуча. Мандруючи Тарасовими шляхами, зупинимося в холодних казематах Петропавлівської фортеці, де утримували Шевченка до остаточного винесення вироку. За вікном - хоча примарна, але воля. На душі - пекучий біль і світлий сум, а в серці - віра у власну непохитність.

Ведучий. Десять довгих років життя поета забрала солдатчина, обшуки, знущання. А найголовніше - заборона писати й малювати - те, заради чого жив поет.
Учень 4
Забрали олівця. Папір забрали.
Здається, уже гірше не бува.
Краще б на горло ви мене скарали!
А ви ж у мене вкрали всі слова...
Учень 5
.. .Мовчати...Ні!...Це не моя стихія;
Боротись - так боротись. До кінця!
Терпіти буду. А мовчать - не вмію...
О, дайте хоч огризок олівця!
Учень 6
Дивився гнівно, зболено Тарас,
Проти царя пішов, проти цариці.
Не мертвих, а престольних на той час,
Хіба ж таке коли кому проститься?
Учень 7
Страждав Шевченко у неволі,
Та не скорився грізній долі.
Він і в кайданах на царя
Спалив обух вогнем пера!
Учень 8
Моя пречиста зоре, освіти
Казармову печаль хоч тимчасово.
Високістю своєю освяти
Моє трудне і страдне моє слово.
Ведуча. Не схаменулася Шевченкова муза, яка вже привела його до цих казематів! Звідти, з-за ґрат, лине на батьківщину голос митця, сповнений болем і тугою. Ні, не особисте становище хвилювало поета невсипущими думками линув до України.      
Ведучий
Мов отче наш , повторюю для себе
Твої слова, що вийшли із-за ґрат.
Раніше ти до мене сходив з неба,
А нині завітав, неначе брат.
Ведуча
Лиха нам доля випала,Тарасе:
За слово - тіло вмурували в мур.
Тож хай слова живуть не для окраси,
Нехай живуть, мов колос після бур.
 Ведучий. Безперечно, Шевченко - духовний символ України, наш
великий сучасник. До нових і нових поколінь він приходить разом
із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ, неначе святе
писання, убираємо ми в душу його полум'яні пророчі рядки.
Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті,
звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами

Ведучий
В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.

Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього, до живого
У всесвіт віршів і поем.
Ведучий
Крізь вітер злий карбую кроки
І чую серцем кожну мить,
"Реве та стогне Дніпр широкий",
Щоб розбудити всіх, хто спить. 

«Зоре моя вечірняя "
Ведучий. Сьогодні у нас в гостях присутні сучасні творці слова, поетеса, член літературно-мистецького об'єднання «Колос» Галина Кравчук і поетеса, член літературно-мистецького об'єднання «Третій горизонт» Надія Марцинюк. Нехай вони прочитають нам свої поезії.

Ведучий. Дякуємо Вам, за щирі слова,  за чудові поезії. Дозвольте побажати вам міцного здоров'я й творчої наснаги. Нехай у ваших душах ніколи не перестає палати  вогонь любові до рідної мови, до свого народу, до України.
Пісня «Ой три шляхи високії»
Учень1
Вдивляючись в поетову судьбу
Із кожним роком глибше і пильніше,
Я думаю : а що, коли б він був
Всього лише художником, не більше?
Учень З
Домалювався б і до нагород,
До визнання, бо ж хист мав величезний.
Але ж за ним стояв його народ.
Німі раби стояли за Шевченком.
Учень 4
За них сказав. За нас усіх сказав.
Сказав за всі прийдешні покоління.
Його свята апостольська сльоза
Пропалює чорнобильське каміння.
Учень 5
Якби мовчав... Та не гнівив...
Та малював… То мав би й нагороди...
То був би тільки дзеркалом доби,
А став душею рідного народу.

Пісня «Поклін тобі, Тарасе»
Учень 7
Заповів поет нам жити
«В сім'ї вольній, новій»,
А ще «волю окропити
Ворожою кров'ю»
Учень 8
Ми кайдани розірвали,
Та їх треба зняти.
Але й цього ще замало,
В повний зріст щоб стати.
Учень 9
Хай кожен з нас подумає собі:
«А що ж бо я зробив для України?
Чи я горю, страждаю в боротьбі,
Чи повзаю по-рабськи на колінах?
Учень 10
А що ж бо я? І відкіля мій рід?
Чи я не осквернив свойого роду?»
Лице Тарасове на тій сумній зорі,
Яка зійшла з тривог мого народу.

Пісня «Зацвіла в долині …»

Ведучий. Український народ свято вшановує пам'ять свого
безсмертного пророка, поета. Кожного року ми відзначаємо
Шевченківські дні. Линуть над світом вірші та пісні, написані
Шевченком. А його величний образ постає у нових ліричних творах
поетів. Звисока споглядає Тарас на свою Україну. Бо безсмертна
слава народного поета – патріота
Ведучий.
Ступаю там, де кожна порошина
Вогненний дух поета зберегла,
Де бронзою висвічує вершина
Крутого, планетарного чола.
Стоїть Шевченко на Чернечій-
До неба осяйне чоло.
Здушив сіряк широкі плечі -
Ніяк не вивільнить крило.
Ведучий.
Зійди, наш Батьку,з п'єдесталу!
Розкрий народові вуста!
Його так довго розпинали,
Що не зійде ніяк з хреста.
Прости нас, Батьку, Світоче й Пророче,
До тебе йдем у щирім каятті,
Бо ми ж таки добра Вкраїні хочем,
Бо неможливо жить у розбратті.
Ведучий.
Пошли нам ,Отче,мудрості й снаги,
А в душах світлі помисли нести.
Прости за все, Тарасе дорогий,
Пророче,Батьку, Світоче, прости!

              Пісня – молитва

Ведучий
Свого національного поета Тараса Шевченка народ називає Генієм.
У день 200-ї річниці від дня народження поета ми промовляємо найкращі слова вдячності та намагаємося глибше розкрити його талант найвищого ступеня.
У чому ж феномен цього світового митця? Чому майже через півторастоліття після його смерті твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?

Ведучий
Актуальність Шевченка не в тому, що він порушив великі й вічні питання або дав нам відповідь на них. Кожне покоління має самостійно шукати відповіді на питання, поставлені часом.
Сьогодні ми повертаємось обличчям до загальнолюдських цінностей, а отже, й до Шевченка. Він приходить у наш день. Але ми повинні йти в його час. Лише так між нами і ним глибшатиме взаєморозуміння. 
Вірш «Встань, поете, подивися»
Встань, поете, подивися
На поля просторі,
Колоситься там пшениця,
Наче синє море.
Україна твоя вільна
Вже панів немає,
І народ наш український сам шлях обирає.
І в сім'ї народів славних,
В сім'ї вольній новій
Тебе згадує , поете,
Незлим тихим словом!

Вірш «І мертвим, і живим…»

Пісня «Заповіт»
Ведучий
З домовини, довіку ранимої,
Над владиками світу встаю.
І до вас промовляю, сини мої:
Не проспіть Україну мою.
І нарешті, ковтнувши свободи,
Не втішайтесь дарами в раю…
Я прошу тебе, рідний народе:
Не проспи Україну мою.
Ведучий
Браття-українці, станьмо на коліна
І благаймо щиро Спаса-Бога сина.
Україні просім волю, всім народам – добру долю
І спокій на землі.
Всі будем молитись і Бога просити,
Щоб мир в Україні настав,
Щоби Україна не бачила крові
І ворог її не топтав…


Немає коментарів:

Дописати коментар