Сценарій свята « Шевченко - наш. Він для усіх століть...»

Сценарій свята « Шевченко - наш. Він для усіх століть...»

(3 клас)

Мета : показати значимість постаті Кобзаря для всього людства; розвивати творчі здібності учнів,поглибити знання з краєзнавства; виховувати повагу і шану до поета України - 

Т. Г. Шевченка

Святково прикрашена зала: у центрі портрет Т. Г. Шевченка,обрамлений вишитим рушником, віночок з різнокольоровими стрічками, виставка «Кобзарів» різних років видання, учнівські літературні газети та ілюстрації до творів, книги письменників про Великого Кобзаря, проектор, презентація «Життєва дорога Тараса Шевченка».

                                                      Епіграф : 
                     «Кобзарю! Знов до тебе я приходжу,

                  бо ти для мене совість і закон.»

Л. Костенко

Звучить гімн  Небесної сотні «Гей, пливе кача...»

Ведучий.  Україна плаче за своїми дітьми. Вони загинули в мирний час за нас, за наше краще майбутнє, за  свою рідну землю! Кожен , хто загинув, - це наш герой, герой України. То ж вшануємо хвилиною мовчання вірних синів нашої неньки - України.( Хвилина мовчання)

Вступне слово вчителя.

Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об'єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

Учень

Шевченко - наш. Він для усіх століть,

Він - як Ісус Христос для України .

Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,

І з цим вогнем виходьте із руїни.

Учень

І стане вам певніше на душі,

Засвітиться вона душею в храмі.

Його слова - освячені ножі,

Вони болять народові, як рани.

Учень

Шевченків біль. Він протинає нас.

І гнівом вибухає в кожнім слові.

І крізь віки іде сумний Тарас

Предтечею в терновому вінкові.

Учень

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Учень

Ти , Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій залі

Шевченка онуки.

Учень

Хліб і сіль тобі, Тарасе,

Сьогодні підносимо…

Вшанувати цю гостинність

Оплесками просимо.

Учень

Ти зорею сіяєш прийдешнім віку,

Сходиш хлібом на яр-рушнику

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височієш над світом, великий Тарас.

 ( Учениця підносить хліб-сіль і кладе біля портрета Шевченка)

Ведуча. Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, « щоб всіх од сну нас розбудить» . Усім вам відомо, що 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко. Родина була не з бідних : батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати.

Ведучий. Тарас був четвертою дитиною в сім'ї. Він виростав пустотливим, допитливим і мрійливим хлопцем. Хлопчику було лише 9 років, коли померла його мати. Через два роки не стало й батька. Життя Тараса, його братів і сестер стало нестерпним. Шевченко потрапив до сільської школи, де вчителем був дяк, «носити воду школярам». Він наймитував у дяка й одночасно вчився. Гірким було те навчання, гірким було його дитинство.

Учень 1

В оцій землі лежить проста кріпачка,

Що їй вклоняється і наш суворий час.

Приходять всі. Та хто ще так заплаче,

Як плакав тут колись малий Тарас?

Учень 2

Світило сонце, та світило іншим,

Світило сонце - сироту пекло.

І западало зерном гнівних віршів

В дитяче серце страдницьке село.

Учень З

Чи не відтоді сліз було замало?

Померла мати. З-за високих хмар,

Здавалося , лице її зринало,

Як із Тараса виростав маляр.

Ведуча. Мандруючи Тарасовими шляхами, зупинимося в холодних казематах Петропавлівської фортеці, де утримували Шевченка до остаточного винесення вироку. За вікном - хоча примарна, але воля. На душі - пекучий біль і світлий сум, а в серці - віра у власну непохитність.

Ведучий. Десять довгих років життя поета забрала солдатчина, обшуки, знущання. А найголовніше - заборона писати й малювати - те, заради чого жив поет.

Учень 4

Забрали олівця. Папір забрали.

Здається, уже гірше не бува.

Краще б на горло ви мене скарали!

А ви ж у мене вкрали всі слова...

Учень 5

.. .Мовчати...Ні!...Це не моя стихія;

Боротись - так боротись. До кінця!

Терпіти буду. А мовчать - не вмію...

О, дайте хоч огризок олівця!

Учень 6

Дивився гнівно, зболено Тарас,

Проти царя пішов, проти цариці.

Не мертвих, а престольних на той час,

Хіба ж таке коли кому проститься?

Учень 7

Страждав Шевченко у неволі,

Та не скорився грізній долі.

Він і в кайданах на царя

Спалив обух вогнем пера!

Учень 8

Моя пречиста зоре, освіти

Казармову печаль хоч тимчасово.

Високістю своєю освяти

Моє трудне і страдне моє слово.

Ведуча. Не схаменулася Шевченкова муза, яка вже привела його до цих казематів! Звідти, з-за ґрат, лине на батьківщину голос митця, сповнений болем і тугою. Ні, не особисте становище хвилювало поета невсипущими думками линув до України.      

Ведучий

Мов отче наш , повторюю для себе

Твої слова, що вийшли із-за ґрат.

Раніше ти до мене сходив з неба,

А нині завітав, неначе брат.

Ведуча

Лиха нам доля випала,Тарасе:

За слово - тіло вмурували в мур.

Тож хай слова живуть не для окраси,

Нехай живуть, мов колос після бур.

 Ведучий. Безперечно, Шевченко - духовний символ України, наш

великий сучасник. До нових і нових поколінь він приходить разом

із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ, неначе святе

писання, убираємо ми в душу його полум'яні пророчі рядки.

Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті,

звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами

Ведучий

В дні перемог і в дні поразок,

Щасливі дні і в дні сумні

Іду з дитинства до Тараса,

Несу думки свої земні.

Коли в душі моїй тривога,

Коли в душі пекельний щем,

Іду до нього, до живого

У всесвіт віршів і поем.

Ведучий

Крізь вітер злий карбую кроки

І чую серцем кожну мить,

"Реве та стогне Дніпр широкий",

Щоб розбудити всіх, хто спить. 

«Зоре моя вечірняя "

Ведучий. Сьогодні у нас в гостях присутні сучасні творці слова, поетеса, член літературно-мистецького об'єднання «Колос» Галина Кравчук і поетеса, член літературно-мистецького об'єднання «Третій горизонт» Надія Марцинюк. Нехай вони прочитають нам свої поезії.

Ведучий. Дякуємо Вам, за щирі слова,  за чудові поезії. Дозвольте побажати вам міцного здоров'я й творчої наснаги. Нехай у ваших душах ніколи не перестає палати  вогонь любові до рідної мови, до свого народу, до України.

Пісня «Ой три шляхи високії»

Учень1

Вдивляючись в поетову судьбу

Із кожним роком глибше і пильніше,

Я думаю : а що, коли б він був

Всього лише художником, не більше?

Учень З

Домалювався б і до нагород,

До визнання, бо ж хист мав величезний.

Але ж за ним стояв його народ.

Німі раби стояли за Шевченком.

Учень 4

За них сказав. За нас усіх сказав.

Сказав за всі прийдешні покоління.

Його свята апостольська сльоза

Пропалює чорнобильське каміння.

Учень 5

Якби мовчав... Та не гнівив...

Та малював… То мав би й нагороди...

То був би тільки дзеркалом доби,

А став душею рідного народу.

Пісня «Поклін тобі, Тарасе»

Учень 7

Заповів поет нам жити

«В сім'ї вольній, новій»,

А ще «волю окропити

Ворожою кров'ю»

Учень 8

Ми кайдани розірвали,

Та їх треба зняти.

Але й цього ще замало,

В повний зріст щоб стати.

Учень 9

Хай кожен з нас подумає собі:

«А що ж бо я зробив для України?

Чи я горю, страждаю в боротьбі,

Чи повзаю по-рабськи на колінах?

Учень 10

А що ж бо я? І відкіля мій рід?

Чи я не осквернив свойого роду?»

Лице Тарасове на тій сумній зорі,

Яка зійшла з тривог мого народу.

Пісня «Зацвіла в долині …»

Ведучий. Український народ свято вшановує пам'ять свого

безсмертного пророка, поета. Кожного року ми відзначаємо

Шевченківські дні. Линуть над світом вірші та пісні, написані

Шевченком. А його величний образ постає у нових ліричних творах

поетів. Звисока споглядає Тарас на свою Україну. Бо безсмертна

слава народного поета – патріота

Ведучий.

Ступаю там, де кожна порошина

Вогненний дух поета зберегла,

Де бронзою висвічує вершина

Крутого, планетарного чола.

Стоїть Шевченко на Чернечій-

До неба осяйне чоло.

Здушив сіряк широкі плечі -

Ніяк не вивільнить крило.

Ведучий.

Зійди, наш Батьку,з п'єдесталу!

Розкрий народові вуста!

Його так довго розпинали,

Що не зійде ніяк з хреста.

Прости нас, Батьку, Світоче й Пророче,

До тебе йдем у щирім каятті,

Бо ми ж таки добра Вкраїні хочем,

Бо неможливо жить у розбратті.

Ведучий.

Пошли нам ,Отче,мудрості й снаги,

А в душах світлі помисли нести.

Прости за все, Тарасе дорогий,

Пророче,Батьку, Світоче, прости!

              Пісня – молитва

Ведучий

Свого національного поета Тараса Шевченка народ називає Генієм.

У день 200-ї річниці від дня народження поета ми промовляємо найкращі слова вдячності та намагаємося глибше розкрити його талант найвищого ступеня.

У чому ж феномен цього світового митця? Чому майже через півторастоліття після його смерті твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?

Ведучий

Актуальність Шевченка не в тому, що він порушив великі й вічні питання або дав нам відповідь на них. Кожне покоління має самостійно шукати відповіді на питання, поставлені часом.

Сьогодні ми повертаємось обличчям до загальнолюдських цінностей, а отже, й до Шевченка. Він приходить у наш день. Але ми повинні йти в його час. Лише так між нами і ним глибшатиме взаєморозуміння. 

Вірш «Встань, поете, подивися»

Встань, поете, подивися

На поля просторі,

Колоситься там пшениця,

Наче синє море.

Україна твоя вільна

Вже панів немає,

І народ наш український сам шлях обирає.

І в сім'ї народів славних,

В сім'ї вольній новій

Тебе згадує , поете,

Незлим тихим словом!

Вірш «І мертвим, і живим…»

Пісня «Заповіт»

Ведучий

З домовини, довіку ранимої,

Над владиками світу встаю.

І до вас промовляю, сини мої:

Не проспіть Україну мою.

І нарешті, ковтнувши свободи,

Не втішайтесь дарами в раю…

Я прошу тебе, рідний народе:

Не проспи Україну мою.

Ведучий

Браття-українці, станьмо на коліна

І благаймо щиро Спаса-Бога сина.

Україні просім волю, всім народам – добру долю

І спокій на землі.

Всі будем молитись і Бога просити,

Щоб мир в Україні настав,

Щоби Україна не бачила крові

І ворог її не топтав…